Літній відкритий клюб вибраного кіно «KINO-FM» зимовий закритий сезон:
Середа, 11.03.2009. Початок сеансу - 19.00,
5 поверх КМЦ "Є", вул. Незалежності, 31

Проект «Ashes and Snow» («Попіл і сніг») по праву вважається одним з найбільших творів людського генія. Більше 14 років фотограф Грегорі Колберт (Gregory Colbert) їздив з експедиціями по Індії, Єгипту, Африці і Антарктиці, збираючи матеріал для своїх монументальних полотен.
Проект «Ashes and Snow» — це містична подорож в міфи, людське коріння, основу всесвіту і ядро природи. Він зачаровує спокоєм і духом, настроєм і атмосферою. Він знаходиться поза часом. Він знаходиться у вічності. І найдивніше, що в даному випадку будь-який захоплений пафос виправданий.
Грегорі Кольбер працював документалістом і фотографом, але потім зник. За 13 років він зробив 33 експедиції в самі різні куточки планети — Індія, Шрі-Ланка, Єгипет, Ефіопія, Кенія, Намібія, Антарктика і багато інших. Результатом цього відлюдництва з'явився проект «Ashes and Snow», присвячений співіснуванню тварин і людей, стиранню ворожості і віддаленості між ними. Фільм — частина проекту. Кадри, на яких чоловік в своїй природності, без масок і трубок, граціозно пливе і торкається до гігантського кита, тоді як на спині кита перехрещуються сонячні промені, заставляють затамувати подих. Хлопчик кладе голову на пісок, а поряд з ним гордо дивиться вдалину гепард. Танець жінки і хижої птиці зачаровує своєю поривчастою. Приголомшлива, нічим не скута краса ллється з екрану фільму-медитації, неквапливо і всеосяжно. Це та рідкість, яка обов'язково має бути в колекції, — не класика, але зразок вражаючої гармонії, глибини, спокою, важко досяжного і навіть уявленого в звичайному житті.
«Попіл і сніг» не має сюжету, він в'язне в часі, а кадри кольору сепії демонструють, як люди виявляються поряд з птицями, тваринами, рибами, — і не ворогують, а знаходяться разом, немов саме так і повинне протікати життя. Різні країни і різні особи, але сенс один — людина єдина з природою, між ними немає протиріччя, ти — її частина, а довкола друзі. Більшість з тих, на кому були показані фотографії, ледве впоралися з відчуттями, що налинули, а динаміка, звичайно, передає відчуття набагато сильніше.
«Попіл і сніг» краще всього дивитися вночі, наодинці, занурившись в хвилю, поступово перестаючи метатись і починаючи жити в тому ритмі, який бере Кольбер, — відчуваючи, що ти теж міг би виявитися в теплій воді поряд з гігантським китом, що пливе на південь.