Василь Грималюк (дата народження 26-те червня 1965 р) – народний умілець, майстер етнічних гуцульських інструментів «трембіта» та «ріг». Навички та секрети справи отримав у спадок від батька Петра Грималюка. Сімейне ремесло Грималюків було визнаним ще в часи радянської влади. Про то написано розділ “Клич трембіти” у книзі Миколи Яновського «Срібна пряжка».

Ще в 8-9 класі середньої школи тодішній Василько зробив свій перший повноцінний виріб. Зараз пан Василь один з кількох гуцульських умільців, що системно на замовлення продукують трембіти та роги день у день, місяць за місяцем, рік за роком. Без впливів будь-яких політичних кампанії в Україні, а разом глобальних економічних криз та глобальних кліматичних змін на планеті. Бо душа гуцула співоча – без трембіти йому сумно.
Так як «нашого брата» по всьому світу доста, більшає замовлень інструментів закордонними гостями. Туди звичайно їх замовляють більше як на сувенір-подарунок до інтер’єру хати, ніж за їх самобутніми призначеннями. Однак це не змінює технологічного процесу майстра та жодна з виконаних труб не є непридатною до виконання на ній традиційних карпатських мелодій.

Пан Василь живе високо в горах – присілку Підкородистий села Шепіт, (Косівський район, Івано-Франківська область). Від центральної дороги до майстра одна година ходу пішки вгору та півгодини вниз. З цих горбів у село спускаються тільки при конкретній нужді. Тут по-іншому рахують час. І навіть на недільну відправу старші люди нерідко виходять тільки до ближньої гірської каплички і звідтіля споглядають на церкву внизу та прислухаються до співів, що час від часу доносяться вгору.
Сімейне ремесло від батька отримали обоє з братом Іваном (1962 року народження). Брат зараз живе у райцентрі Косів (Івано-Франківська область). Про трембітний промисел згадує лише коли пан Василь попросить трохи помочі.

Майстерність, унікальність та монопольність на «ринку» не є запорукою надприбутків «українського гуцула». Пан Василь просто не встигає виконувати всі замовлення. А останнім часом має трохи клопоту зі здоров’ям. Якийсь би інший просто підняв ціну на свої вироби вдвічі а то і втричі аби так не мурдуватися. Але впертий гуцул навіть іноземцям тримає ціну однаково недорогу. Каже: «Так аби було справедливо…»
«Made by Grymalyuk» трембіти й роги замовляли у Польщу, Норвегію, Німеччину, Сполучені Штати Америки. Представники місцевих гуцульських оркестрів та популярні народні виконавці регулярні гості в пана Василя. Так само як місцеві базарні «бізнесмени». От тільки мало хто з них вам захоче розказати хто майстер трембіти, яку вам показують – «комерційна таємниця». І навіть знаний народний умілець з села Буківець (Верховинський район, Івано-Франківська область) пан Михайло Тафійчук не має такої «трембітної слави» серед місцевих народних виконавців.
Є величезна небезпека, що промисел Грималюків застигне без продовження. Так само як зовсім недавно стих істинний голос трембіти на карпатських полонинах. На популярному гуцульському базарі в місті Косові можна надибати «бутафорні трембіти», що зовсім не придатні до грання. Розвелося пару псевдомайстрів від такого «виду мистецтва». Це виглядає так само штучно як у писанкарстві практичними та популярними стають дерев’яні болванки замість справжнього життєдайного яйця-оберегу.
Видно, що навіть важкопіддатливу гірську культуру поглинув світ підробок та обманок. Від цього нікуди подітися. Зрозуміло що, «виживуть» ті, хто знає ціну оригінальному - істинному. Але біда спіткає нас тоді, коли раптом не стане кому те істинне продукувати.

Трембіта

Знаковий гуцульський духовий музичний інструмент. Принцип утворення звуку аналогічний як в сучасних горнах. В Європі наявні аналоги серед інших гірських культур, наприклад австрійський альпгорн,.
Оригінальне призначення – засіб оповіщення та зв’язку в горах. Різнорідні мелодії у виконанні трембіти оголошували про події в житті гуцула:
- вихід та повернення з худобою на полонини;
- збір громади;
- різноманітні святкування;
- коляда;
- народження дитини;
- весілля;
- смерть та похорони.

За останні кілька десятиліть в силу розвитку комунікаційних технологій (телефон, телевізор, мобільний зв’язок) участь трембіти у житті карпатського горянина звелась лише до екзотичних традиційних «пережитків»: коляда, та похорон.
Таке залишкове самобутнє призначення трембіти стало джерелом набутку у її досьє безлічі стереотипних суджень та забобонних народних примх.